VIII Міжнародна науково-практична конференція

З великим задоволенням повідомляємо про те, що 23 травня відбулося пленарне засідання VIII Міжнародної науково-практичної конференції «Наукова школа академіка Івана Зязюна у працях його соратників та учнів».

Іван Андрійович Зязюн – людина легендарна. Він увійшов в історію української та світової педагогіки як видатний теоретик, мислитель, філософ, організатор середньої та вищої освіти, засновник школи педагогічної майстерності, який стверджував, що талановитий педагог – запорука успішності суспільства і держави.

Дуже приємно, що на цю конференцію зібралась педагогічна еліта нашої країни, яка вносить суттєвий вклад в розвиток педагогічних науки.

Конференцію провів організатор, учень, соратник та послідовник Івана Андрійовича Зязюна, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України Романовський Олександр Георгійович.

Вже 8 років друзі та колеги, провідні вчені зі світовими іменами, однодумці Олександра Георгійовича Романовського, які разом починали та продовжували свій професійний шлях, радують нас своїми виступами, енергією та ідеями.

Конференція підтвердила свій статус міжнародної. В ній взяли участь представники України, Румунії, Молдови, Латвії, Франції, як на рівні програмного комітету, так і у пленарному засіданні.

З цікавими доповідями виступили соратники і учні Івана Андрійовича Зязюна академік НАПН України Гуревич Роман Семенович, член-кореспондент НАПН України Кузмінський Анатолій Іванович, Почесний академік НАПН України Васянович Григорій Петрович, головний науковий співробітник Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України, Лавріненко Олександр Андрійович, провідний науковий співробітник відділу організації наукової роботи Одеського державного університету внутрішніх справ, Семенова Алла Василівна.

Алла Василівна представила цікаву доповідь на тему: “Ціннісно-методологічний вимір якості вищої освіти крізь призму педагогічної майстерності Івана Зязюна в умовах соціальної реальності воєнного часу”, де  актуалізувала необхідність переосмислення в умовах правового режиму воєнного стану ціннісно-методологічний вимір якості вищої освіти як феномен соціальної реальності часів війни крізь призму педагогічної майстерності Івана Зязюна.

Зауважила, що головним питанням щодо визначення витоків і сутності філософських імперативів в аспекті вимірів якості освіти в Україні, постала конкретизація імперативу парадигм в освіті – того, що має вищу цінність для тих, хто навчається та обумовлює їхню успішну перспективу на майбутнє.

У майже всіх відомих нам роботах академіка Національної академії педагогічних наук України, доктора філософських наук, професора Івана Андрійовича Зязюна (1938–2014), ґрунтовно розкривається хибність думки про «безсторонність» педагога. І. Зязюн аргументовано заявляв, що саме освітяни здатні впливати на майбутню історію, пояснюючи концепцію педагогіки Добра, говорив про те, що освіта, – це «наукове утворення» відкритого типу, оскільки буття людини обумовлюється, але не визначається її обставинами. І, нарешті, оскільки вчителі – це одночасно й учні, вони не є незалежними від суспільних процесів. «У професійних видах діяльності, які безпосередньо стосуються людини, є два рівнозначні суб’єкти за змістовною сутністю – Людина і Людина. Вони мають створювати один одному відчуття Спокою, Рівноваги, Благополуччя і Щастя… Ці життєдайні начала і кінцеві результати людського життя перебувають у руках Учителя». Вчений доводив, що вчитель – майстер нарівні з учнем, постійно бере участь у створенні нового знання, опановуючи ціннісний досвід. Хоча «у професійних видах діяльності, які безпосередньо стосуються людини, є два рівнозначні суб’єкти за змістовною сутністю – Людина і Людина. Вони мають створювати один одному відчуття Спокою, Рівноваги, Благополуччя і Щастя… Ці життєдайні начала і кінцеві результати людського життя перебувають у руках учителя. Викладач – тренер, як педагог – майстер навчає ненав’язливо, нетенденційно, мимовільно. Навчає своєю Поведінкою, своїм Статусом, своїми Знаннями, своєю Людяністю, своєю Свободою, своєю Любов’ю, своїм Щастям, своїм Талантом» – писав І. Зязюн.

Резюмуючи вищезазначене, зауважимо, що загальнолюдські і націєтворчі ціннісні орієнтації, як особлива соціальна основа філософсько-культурологічного світогляду, мають бути екстрапольовані у глобальну функцію сучасної освіти в Україні, що має визначати і реалізовувати її соціальну силу, яка характеризує цивілізаційний розвиток у різні історичні епохи. Саме тому, на моє глибоке переконання, ми мусимо вести мову про посилення якості професійної підготовки і виховання, про педагогічну майстерність, про формування тих цінностей, які дадуть змогу з’явитися компетентним керівникам-лідерам – патріотам нового типу за для нашої Перемоги і подальшої відбудови і розквіту України.

Бажаю плідної праці, гострих і конструктивних дискусій! Думаю, на конференції «НАУКОВА ШКОЛА АКАДЕМІКА І. А. ЗЯЗЮНА У ПРАЦЯХ ЙОГО СОРАТНИКІВ ТА УЧНІВ» будуть усебічно обговорені багато аспектів найважливішої проблематики філософії освіти, педагогічної майстерності, зміцнення згуртованості суспільства за для нашої Перемоги в умовах воєнного стану та у повоєнній перспективі відновлення України, збереження пам’яті, переосмислення, пошуку і практичних шляхів реалізації наукового теоретико-практичного надбання мого Учителя – фундатора Педагогіки Добра, Учителя учителів, подвижника націєтворчої освіти, справжнього патріота-лідера-українця Івана Андрійовича Зязюна.

Разом до Перемоги! Слава Україні!